ПАМ’ЯТНИКИ

Пам'ятник Магдебурзькому праву

Пам'ятник Магдебурзькому праву розташований на Дніпровських схилах, біля Набережного шосе на київському Подолі.
Пам'ятник було вставлено на честь повернення місту в 1802 році Магдебурзького права, яке воно вперше отримало ще у XV ст. Цю подію кияни святкували три дні ілюмінаціями й балами, а згодом зібрали аж 10 тис. руб. на будівництво каплиці й пам'ятника з фонтаном. Автором пам'ятника є відомий київський архітектор А.І. Меленський. Цегляний павільйон над джерелом було освячено 15 серпня 1802 р.

Другу назву монумента - нижній пам'ятник святому Володимиру - пояснюють тим, що за легендою на цьому місці святий рівноапостольний князь Володимир хрестив дванадцятьох своїх синів. Із 1804 р. митрополіт Серапіон розпочав хресні ходи до пам'ятника з метою освячення води.
Проте Олександра І не сповістили про спорудження пам'ятника, у результаті чого цар висловив своє невдоволення цим генерал-губернаторові А. Феньшу, якого за це було зміщено з посади.
Сам монумент складається з колони тосканського ордеру, висота його - 18 м, на верхівці знаходиться шар із хрестом. Постамент - три арки на цегляній основі, над ним колона перехвачена трьома рустами, вище - пояс декоративний у вигляді колони. Зразок монумента доби класицизму.
Поступово колона почала руйнуватися, вода в джерелі стала непридатною для вживання. У 1843-1849 рр. хресні ходи не проводилися. Історик М. Закревський писав: «Залишилася тільки самотня обірвана колона у пам'ять про вже не існуючі права».
У 1861 році почали відновленнюя пам'ятника, а на гроші скрипаля М. Демиденко очистили колодязь. У 1863 році пам'ятник перевели у відомство Києво-Печерської Лаври. М. Закревський залишив спогади про те, що тоді внизу басейну були розташовані сім лебедів, з рота в яких текла вода.
У 1867 році провели ремонт самого пам'ятника. У 1881 Лавра офіційно відмовилася від володіння каплицею - через те віддаленість  розташована  від території самої Лаври. За рік монумент передали Подільській Хрестовоздвиженській церкві, а у 1906 р. - Братському монастирю. У 1912 складено акт-огляд пам'ятника та навколишньої території. До 1912 році пам'ятник знову перебував у аварійному стані. 
У 1914-1915 спорудили сходи, що з'єднали Олександрівський узвіз і набережну Дніпра.
Капітальний ремонт проводився у 1913 під керівництвом М. Бобрусова, у 1963 - В. Корнєєвої, у 1987 - І. Малакової, В. Отченашка, М. Кадомської.
У радянський час хрест з монумента було знято. Зараз його відновлено.
Колона Магдебурзького права стала першим київським пам’ятником, започаткувавши у місті «пам’ятниковий» період.


Зареєструватися