ПАРКИ

Парк Пушкіна

 Років тридцять міська влада не могли визначитися з «місцем проживання» прекрасного пам'ятника Пушкіну - до того, як його встановили в однойменному парку, пропонувались Театральна площа, місце біля Оперного театру, початок алеї навпроти Бессарабського ринку.

Детальніше: Парк Пушкіна

Сквер Гейдара Алієва

У Києві, на вулиці Глибочицькій, поблизу посольства Азербайджану в Україні, відкрили сквер імені колишнього президента цієї країни Гейдара Алієва. Щоб покрити землю, привезли 18 фур газонної трави. Сквер відкритий щодня, з 8:00 до 24:00 і охороняється цілодобово. Його зводила азербайджанська державна нафтова компанія SOCAR. У сквері знаходиться пам'ятник Гейдару Алієву. Задня частина парку нагадує стіну фортеці Баку - символ історичної частини міста. Там вона має протяжність 600 м і є бакинським пам'ятником архітектури.

Детальніше: Сквер Гейдара Алієва

Сад каміння

На Оболоні, поблизу Дніпра розташувався невеликий парк, площею 0,35 га. Унікальна зона для відпочинку споруджена по сусідству з двома висотними сучасними будинками по проспекту Героїв Сталінграда.
Сквер спроектований у формі вітрила й іменується Садом каменів. Таку назву він отримав завдяки множинним кам’яним спорудам і вимощеним каменем доріжках.
У сквері поставлені 24 високі базальтові кам’яні колони і 5 штучних, кілька бронзових скульптур, 16 лавочок для відпочинку, 24 декоративних ліхтаря. Всі камені привезені для Саду каміння з різних куточків України.

Детальніше: Сад каміння

Дорогожицький парк

Назва  «Дорогожичі»  пішла зі словосполучення «дороги життя». Вважається, що в цьому місці сходилися шляхи з Галича, Чернігова, Вишгорода, Новгорода, Смоленська. Також в історичних документах є згадки про те, що тут часто траплялися військові баталії між київськими князями. Назва історичній місцевості Києва «Дорогожичі» донедавна було призабута. Лише вулиця Дорогожицька зберегла відлуння тих часів.

Детальніше: Дорогожицький парк

Парк Нивки

Місце, на якому зараз знаходиться парк Нивки, називали раніше «Васильчиковською дачею» на честь київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова (1805-1862 рр.). Відомі з XVIII ст. хутори Хмелівщина і Сеньківщина, що знаходилися на цьому місці, в 1859 р. стали власністю Васильчикова. «Васильчиковська дача» була обширною територією в 55 десятин землі, тут були сіножаті, ліс, ставки, городи, сад і панський особняк. Після смерті Васильчикова його дружина Катерина Олексіївна (відома в своєю добродійністю) подарувала власну садибу Свято-Троїцькому монастирю, який сама і заснувала.

Детальніше: Парк Нивки

Register

Новини